Пам'ятка для населення:АНТРАКС (СИБІРКА)
Антракс (Anthrax), або сибірка, — особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється спороносною паличкою сибірки Bacillus anthracis, перебігає залежно від місця проникнення збудника, у шкіній або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі.
Поширеність
Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється. У Вінницькій області останній випадок сибірки тварин був у 2001 році в Немирівському районі село Юрківці.
В Жмеринському районі два останніх випадки сибірки тварин були у 1972 році в с.Гибалівка, та в 1975 році в с. Рахни-Лісові (сьогодні Шпиківська ОТГ Тульчинського району) все в приватному секторі.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах.
Сьогодні захворюваність має спорадичний характер — проявляється лише інколи та окремими спалахами.
Джерела зараження та шляхи передавання
Ця інфекція належить до зоонозів — тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або через контакт зі шкурою та шерстю.
Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води.
На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами і тваринними продуктами — кістками, вовною, шкурою, м’ясом.
Сибірка не передається від людини до людини.
Зараження людини сибіркою виникає внаслідок проникнення збудника через пошкоджену шкіру (подряпини, садна, дрібні порізи) або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами, обробки туш, білування і поховання трупів загиблих тварин, унаслідок контакту з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, уживання в їжу м’яса хворих тварин, а також аспіраційним і трансмісивним (через укуси кровосисних комах) шляхами.
Можна заразитися через контаміновані збудником предмети або ґрунт.
Симптоми сибірки
Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2–3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб.
В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.
Лікування сибірки
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики чи будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.
За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!
Основним засобом боротьби з сибіркою є щеплення всіх видів сільськогосподарських тварин. За 6 місяців в 3-х ОТГ Шаргородській, Мурафській та Джуринській щеплено проти сибірки ВРХ- 2318 голів, ДРХ-155 голів, коней-25 голів. Щеплення сільськогосподарських тварин проводиться з 3місячного віку.
Пам’ятайте: хворобу легше попередити ніж лікувати!
Жмеринське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
